Домашняя страница города Смела

На відміну від наших сусідів по колишньому соцтабору, Україна й досі має офіційне безплатне медичне обслуговування. З будь якого зору це вагоме підтримання як основної маси населення, що за соціальних умов життя в державі не можуть дозволити собі платне лікування, та підтримання самої медицини фінансуючи медичні заклади з державного бюджету. І хоча справи в цій вотчині не найблискучішим чином, все ж, факультети медичних Вузів й досі мають найвищі рейтинги серед абітурієнтів які бажають стати лікарями.
І якось воно так і було б надалі, і всі мали б бути задоволеними, якби не масове явище платних послуг в безплатних медичних закладах!
Не будемо голослівними й візьмемо за яскравий приклад провінційну СМСЧ, бо саме в провінції здирництво не просто цвіте, а буяє пишним цвітом.

СМСЧ – 14 (спеціалізована мадично санітарна частина) знаходиться в місті Сміла Черкаської області. За свого часу була створена безпосередньо МОЗ (Міністерству Охорони Здоров’я) України, та РПЗ ОРІЗОН, масштабним заводом що виготовляв телевізори ОРІЗОН, системи стільникової навігації, та інше. Та й зараз завод працює в цьому направленні, виготовляючи апаратуру для користувачів космічної навігаційної системи «Глонасс/Navstar». Тільки тепер підприємство називається ДП РАДУГА.
Та ніяк не може директор заводу Нерознак Павел Петрович добитися для своїх працівників безплатного обслуговування та відповідного ставлення від керівництва СМСЧ-14 Дуліна Євгенія Лазаровича до своїх обов’язків. Бо ж завод за свого часу побудував медичну частину, добився від МОЗ її відкриття та дав робочі місця всім лікарям щоб обслуговувати саме робітників заводу.
Історична довідка
МСЧ – з’явилися ще в сорокових роках минулого сторіччя. Створювалися медичні та спеціалізовані частини - як професійні заклади при заводах та фабриках, щоб надати комплексну безплатну медичну допомогу, та проводити санітарно-гігієнічні заходи, що направлені на попередження проф. захворювань тимчасової непрацездатності та виробничого, побутового травматизму, інвалідності та покращення умов праці працівникам підприємства й членам їх сімей. Окремім пунктом статуту СМСЧ зазначалось, що при можливості СМСЧ надає ті ж самі послуги іншим мешканцям міста, області України за їх зверненням.

Тож в жодному пункті статуту спеціалізованої медико-санітарної частини № 14, ніде не вказано що будь-то працівники заводу, чи інші мешканці міста - мають сплачувати кошти за надання тих чи інших медичних послуг СМСЧ. Та написане на папері та надане за конституцією, ще не гарантує вам того, що буде так як передбачено законом. І місцева СМСЧ прикрий тому приклад.
Все було по закону і по статуту, поки завод РПЗ працював як годинник, і контролював діяльність СМСЧ. Керівництво було підпорядковане не тільки МОЗ України, але й безпосередньо директору заводу Баннікову Ю.А. Та згодом змінилися не тільки часи, але й керівники.
Передостанній з начальників медичної частини Кликов А.М. заснував благодійний фонд «Єдність». Його наступник і нинішній головуючий Дулін Євгеній Лазорович «від коректував» справу, та поставив на поточні бізнесові рейки, де фонд фактично перемістився на територію СМСЧ.
Добра, здавалось би справа - благодійний фонд. Та в цьому випадку це було те саме добро яким вислана дорога до пекла. І пекло настало саме для людей (пацієнтів), що звертаються по медичну допомогу до спеціалізованої частини.
Спочатку з папірцем, до каси фонду що знаходиться на четвертому поверсі установи, відсилали тільки відвідувачів що не були працівниками заводу, але згодом під одну гребінку пішли всі. Тим більше що розвал заводу сприяв відносному спокою «ділової атмосфери».
А той факт що СМСЧ була створена спеціально і тільки йно за для обслуговування робітників, котрих на сьогоднішній день зосталося тільки 1500 тисячі осіб на заводі, ні краплі не бентежить затьмарену дзвінкою монетою совість пана Дуліна Є. Л. Він же вважає що обдираючи людей в три шкури - робить добру справу.
А як же ж. Це ж «добра справа». На кожному папірці з проставленими цифрами зверху написано «добровільний внесок в благодійний фонд». Та добровільність закінчується з останньою літерою в цьому слові. Бо починається інше поняття «добровільно-примусово». Не заплатив? Не прийняли в тебе аналізи! Не маєш бажання внести гроші за УЗІ, або за кардіограму по здирницькому прайсу – немає ніякого обстеження.
І придертися по звітності фонду немає як, кожна копійка розписана. Тільки те що понаписувано в звітності для податкової інспекції якось дивно контрастує з основними статтями витрат що закладені в фінансуванні СМСЧ №14 – МОЗ.
Ось в цій задачці й перше питання виникає: якщо фонд і дах підлатав (замість перекрити за статтею фінансування), і пару койок купив для лікарні. То де ж тоді ті кошти, що заплановані були на ці заходи на початку року та профінансовані міністерством???
Відповідь на це питання можна було б пошукати в самому міністерстві. Та тут, бачте, є одна деталь. Головне Управління Медичних Проблем Аварії на ЧАЕС і Радіаційного Захисту Населення, дуже ретельно старається не звертати уваги на ці питання. І тому є вагоме пояснення.
Справа в тім, що та кількість робітників що зосталася на заводі – замала для такого масштабного медичного закладу як СМСЧ. І таких збанкротувалих заводів по Україні – тьма, а при них відповідно й МСЧсів вагон та ще й возик! А якщо визнати, що проблема нагальна, то треба буде, або міняти статус установ, або розформовувати їх! От і виходить, що краще з’їсти рибку в вигляді щомісячного хабара від таких начальників як Дулін Євгеній Лазарович, та й спокійненько сидіти на своїй посаді. Бо я к зникнуть МСЧ – то навіщо ж ці посади та їх керівники?

Діяльність чиновника при кориті
Але ж не можна сказати що всі лікарі в СМСЧ, хапуги та нечесні люди. Працює в медичній частині такий собі головний державний санітарній лікар об’єкту СМСЧ – Калашніков Віктор Андрійович. Написав він листа своєму вищому керівництву. А безпосередньо начальнику відділу радіаційного захисту населення та медичних проблем аварії на ЧАЕС МОЗ України Петруку Д.А.
Власне, той листа чи не бачив, чи не захотів бачити, а може заклопотаний був – віддав своєму замові завірившиКалашнікова що комісія буде безпристрасна і складатиметься з осіб незаангажованих…
А далі як в тій байці, де крайнього немає. Тим більше що у зама в цій 14 частині рідня працює. Тож, зам. Перекопайко М.В. приїхав, попив трохи холодненької горілочки з Дуліним Е.Л. Покумекав по свійські в готелі, (відомо на які грошики створений) для таких заходів при МСЧ з усіма, як то кажуть, умовами для «ділового базару». Та й поміг начальникові СМСЧ-14 Дуліну Е.Л. справу повернути на свою користь та проти чесної людини. Ну бо хто ж це «дійну корову» та під ніж пускає?
Тепер Калашникова В.А. по судам затаскали, та шукають на нього усілякий компромат, аби тільки відцахатися від цього «ненормального», бо вони ж бо бізнес роблять, а цей не хоче в цьому участь приймати! Він бачте за правду, за закон! А як раптом всіх розгонять? То ні грошей ні зарплати лікаря не зостанеться. Не говорячи вже про те що й пенсії пільгової, можна позбутися…

Обстеження з побічнім ефектом
Колись бо, Дулін Е.Л. попрацювавши трохи в педіатрії, функціональній діагностиці – ніде на довго не затримувався. Пройшло трохи часу, і завод створивши СМСЧ – розпочав розробку медичного діагностичного обладнання з використанням радио-фарм-препаратів.
Історична довідка
з місцевими подробицями
В СМСЧ-14 всередині 90-х р. Було створено радіологічний центр. Необхідно пояснити шановному читачеві, що подібні діагностичні відділення відповідно з вимогами МОЗ організуються тільки в найбільших містах с населенням не менш як 400 000. Та це й зрозуміло, якщо вже створюється такий центр з дорогим обладнанням та спеціалістами, що його обслуговують, то необхідно також забезпечити центру завантаження.
Треба також нагадати, що місто Сміла , де населення трохи менше за 60 000 тисяч, такого навантаження радіологічному центру принципово не може забезпечити. То для чого ж тоді все це потрібно було? Для чого ж створений центр?
Вся справа в тому, що центр створювався як навчальна база та випробувальний майданчик заводу. В ньому планувалося створення навчальної бази для спеціалістів які приїздили б з усіх куточків СРСР. Щоб потім, ті медичні установі які отримували б продукт в вигляді апаратури, відразу ж отримували й кваліфікованих профі.
Та плани не стали реальністю, зміни в суспільстві, розпад союзу, та становлення молодої держави внесли свої корективи до грандіозних задумів.
Ось і зостався центр променевої діагностики сиротинкою на роздоріжжі.
Та закривати його не стали, тож зосталося тільки гадати де наш новоспечений комерсант Дулін Е.Л. бере пацієнтів щоб забезпечити вигляд діяльності установи. Бо ж, щоб установа працювала, їй треба забезпечити мінімальній потік пацієнтів, що в провінції зробити майже неможливо, навіть при сьогоднішній захворюваності. Виглядає, що на такі дослідження часто втрапляють пацієнти котрим ці, не такі вже й безпечні для здоров’я дослідження, потрібні. Бо є правило що до такого виду медичного обстеження: « …по можливості знижувати, а то й уникати променевих навантажень на пацієнтів». Та хіба ж тут до правил коли тих пацієнтів і так з макове зернятко. Тож залишаться відкритим майже риторичне питання: навіщо утримується на повній фінансовій дотації такий коштовній для МОЗ підрозділ?

…Тоді на початку дев’яностих, Дулін вчасно впізнав вигоду й залишився працювати в радіо діагностуванні де протримався довше ніж будь де. Ціллю було не самовіддана жага присвятити себе праці, зробити свій посильній вклад людству, а банальне розуміння того, що тут ласий шматочок перепаде. А те що, людям зайве променеве навантаження на організми роблять, то хто ж то докаже. Лікар же завжди «правий» коли вибирає метод обстеження и «піклується» про пацієнта, бо ж клятву Гіппократу колись давав!
А тут як більмо на оці цей Калашников В.А. який все ніяк не заспокоїться, та може нашкодити добре налагодженому процесові замилювання очей.
От і виходить що допоки Дулін Е.Л. на своїй посаді і при своєму безкарному керівництві – життя , робота та добре ім’я Калашникова В.А на волосинці!

А грошики щомісяця капають і з людських кишень, і з бюджету. Й нема до кого за правдою звернутися, щоб припинити цю вакханалію знаглілої безкарності! Вище начальство нагодоване, подарунками задоволене, тай шкода ж втрачати свої посадові місця на людському горі звиті…
Іще одне питаннячко весь час на язиці зріє: хто там в Міністерстві Охорони Здоров’я за розподіл та перевірку витрат коштів СМСЧ відповідає? Такий самій упир, що кишеню широко тримає? Чи просто недосвідчений профан, що сів за татусевою протекцією, якому чужі гроші проблеми не справляють?! Здається, це відкрите питання до начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності МОЗ!
Пам’ятаєте такий Український вислів: «горе грошам»? Це про наші з вами гроші податківці, та й просто українців, пацієнтів що не застраховані від того, що завтра припече піти до поліклініки з якоюсь болячкою! Мало того, що ми вже заплатили за свою можливість бути хворими вилучивши кошти своїх кревних в податку, так ще й на свої власні гроші ми утримуємо упирів – що останні соки здоров’я висмоктують разом з залишками грошей в кишені!
Ніка Карамзіна.